Cocoon - новий пазл платформер від Джеппе Карлсена - гейм-директора, якого мало хто знає, але, певен, багато хто грав у його творіння, такі як Limbo і Inside. Ці пазл платформери з характерним візуальним стилем, густою атмосферою та екзистенційним підтекстом були і залишаються перлинами інді сцени, і нове творіння цього автора продовжує традицію і досягає нової вершини в творчості Карлсена.

На минулорічному The Game Awards, Cocoon отримав нагороду за "Кращій Indie дебют", що трохи не стикується з вражаючим послужним списком її гейм-директора, але формально має сенс, так як компанія-розробник гри, Geometric Interactive, була сформована в 2016 році, після того як Карлсен та його колега Джейкоб Шмідт покинули Playdead Games, за стінками котрої і було створено два попередніх шедеври цих авторів.

Навіть така, з першого погляду, скромна нагорода вартує чимало, коли конкуренція на indie сцені з кожним роком не зменшується, а навпаки, тільки шириться. Тому через всі вишезазначені факти я очікував від гри чогось особливого. Чогось, що вразить мене так само як колись Inside і, хай і в меншій мірі, Limbo. І нарешті я можу сказати що отримав не тільки це, а навіть більше.

Cocoon з перших секунд вражає своїм візуальним стилем. Гравця всюди оточують форми, об'єкти, текстури, які не схожі ні на що з нашого світу. Своєю ефективністю в створенні атмосфери абсолютно чужого, насправді інопланетного виміру гра нагадує Outer Wilds, але йде навіть далі і в тому числі за рахунок безкомпромісної якості анімацій, робить цей чудернацький світ по-справжньому живим і непередбачуваним.

Геймплей в Cocoon складається з лінійного дослідження наявних світів і вирішення пазлів. І не зважаючи на вражаючої якості аудіо-візуал і все що з ним пов'язано, саме левел-дизайн і пазл-дизайн залишають найбільші враження і захват.

Головоломки не мають занадто високої складності, при цьому елегантність і креативність їх виконання не припиняє вражати під час всього проходження. Головні механіки в грі спойлерити не бачу сенсу. Скажу лише, що коли гра презентує черговий концепт довколо котрого відбувається вирішення наступних груп пазлів, не захоплюватися винахідливістю дизайнерів, що часто межує з геніальністю, просто неможливо. І саме в ці моменти, коли вас відвідуватиме усвідомлення механіки роботи даних концептів, щирий захват, широко розплющені очі і мимоволі промовлене вголос "Вау!" (або більш ненормативні слова захвату) - забезпечені.

Cocoon всім своїм видом демонструє, що за приблизно 5 годин проходження він хоче вражати гравця все новими концептами, які поступово поєднуються між собою у все більш комплексі і вражаючі уяву пазли. Ця жага до різноманіття також стосується і босів, де кожен з них має свій унікальний характер атак, властивостей та навіть арен і можливостей взаємодії з ними. В більшості з них гравець також отримує властивість, яка буде використана виключно в цьому поєдинку і більше ніколи не зустрінеться в грі.

Cocoon - це бездоганно виконаний, безкінечно винахідливий та безкомпромісний пригодницький пазл, який запам'ятається надовго завдяки своєму інопланетному та сюрреалістичному аудіо-візуалу, вражаючим креативністю дизайном пазлів, які як слід протестують ваше просторове, і не тільки, мислення, винахідливими босами і можливо навіть екзистенційними роздумами.

Mega Man 2, яку я тепер буду називати "Save Scumming Game", пройдено. Мій перший Мега Мен і до такого я був не готовий. Під кінець виюзав 100(!) сейв стейтів. Якийсь ад з проб та помилок, за яким ховається дійсно оригінальний платформер з нелінійним проходженням рівнів та унікальними босами, до яких потрібен свій особливий підхід і використання здібностей, арсенал яких поповнюється з кожним вбитим творінням головного лиходія. Ну і як всі вони використовуються в фінальному рівні - це окремий респект. Для свого часу мала б бути не тільки жопо-розривна, а й мозко-виносяща річ. Рекомендую тільки шизам яким подобаються страждання.

DLC часто виступають зовсім необов'язковим контентом, який, як правило, використовує ассети основної гри, вводить сюжетну лінію та геймплей, які помітно поступають оригіналу не тільки через очевидну і очікувану меншу тривалість і глибину, але й з точки зору якості написання такої історії, продуманості геймплейних ситуацій і тд. Через що ці "додатки" часто сприймаються як щось зроблене на скору руку і залишають бридкий присмак після себе.

В той же час завжди приємно бачити коли розробники в своїх доповненнях намагаються експериментувати з механіками, або взагалі уводять звичний для серії геймплей в інший жанр, що ще більше виправдовує існування такого DLC та, відповідно, його покупку. І на щастя Side Order відноситься саме до такої категорії.

Як відомо, цього разу у нас роуглайт, де нам дається вежа з певною кількістю поверхів, до поверхні якої необхідно добратись без перма-смертей, інакше починаєш спочатку, використовуючи набрані за ран поінти для покращення своїх атрибутів і можливостей.

Сходу нас атакують нові противники. Жодний відомий нам по основній грі гад не повертається, нехай деякі схожі по своїй поведінці на тих що ми вже звикли бачити. Але в цілому, сюрпризів від них і стратегій, які треба використати проти нових ворогів, вистачає вдосталь.

Кожен новий поверх нас зустрічає ареною та місією, яку треба на ній виповнити. Варіативність обох задовільна, хоч я і був би радий бачити трохи більше різноманіття, щоб починаючи вже з 4-5 рану не ловити себе на думці що сюрпризи закінчились і ти бачиш всі ті ж самі левели і челленджи. Як приклад, можна було б зробити деякі ситуації ексклюзивними для поверхів 10-20 та 21-30, щоб на фінальних ранах гра все ще могла дивувати більше комплексними і несподіваними аренами та ігровими ситуаціями.

Деякі рівні змінюють свою форму під час місії, що додає маневренності і варіативності проходження такого поверху та вирішення поставленої задачі (докотити кулю чи провести росприскувач до цілі, тощо).

Хоч левели і часто повторюються при кожному новому проходженні, що є очікуваним для жанру, але разом з тим з'являються у рандомному порядку і, що найголовніше, не прив'язані до конкретної задачі. тобто рівень залишається таким самим, але інтерактивні елементи на ньому змінюються в залежності від задачі, яку необхідно на ньому виконати в цей раз.

І його величність рандом тут стосується не тільки арен та апгрейд чіпів, які тобі підкидують на тому чи іншому поверсі, але і босів. Я два рази злився першому босу на 10-му поверсі, і коли на третій раз я знов туди дібрався сповнений упевненості в тому, що цього то разу я його здолаю, раптом мене чекав зовсім інший глав гад, до якого довелось адаптуватись на льоту.

Динамічність та напруженість геймплею також хочеться додати в плюс DLC. На аренах рівня Hard та Rigorous, як правило, на тебе полюють величезні натовпи ворогів, і тобі необхідно кожну секунду жваво рухатись і планувати маршрут так, щоб не потрапити в оточення цих безжальних риб'ячих орд.

Також сподобалась ідея з системою колекціонування отриманих під час проходження рівнів чіпів. З кожною новою "аугментацією" в твоєму альбомі, ти отримуєш місцеву валюту prlz, що використовується для прокачки базових скіллів персонажа. Така система ще більше мотивує на те, щоб віддавати перевагу покращенням, які ти до цього ігнорував, що в свою чергу додає різноманіття проходженню чергового рана, де ти не зациклюєшся виключно на тих чіпах, які тобі довподоби з першого погляду. а той факт що отримання цих чіпів прив'язано до конкретних місій з фіксованим рівнем складності, ще більше спонукає виходити з зони комфорту і ризикувати заради отримання нових кольорових чіпів.

Про нову музику та аудіодизайн і говорити марно - вони традиційно виконані в кращих традиціях серії.

Як і Octo Expansion свого часу сприяв появі фантастичного сінгла в Splatoon 3, у порівнянні з котрим 1-2 виглядали як тривалий туторіал, сподіваюсь Side Order також отримає своє відображення в наступній грі як окремий повноцінний режим з ще більшим різноманіттям місій, варіативністю та складністю рівнів і унікальними саме для цієї серії атрибутами. А поки це в цілому вдалий експеримент, який використовує базовий аддиктивний геймплей серії та робить низку вірних рішень для суміщення його з дещо іншим популярним жанром, що в результаті працює на отримання нового, незвичного досвіду для фанатів серії.